Стаття про Кушніра Ігоря Миколайовича була написана до війни, у мирний час, коли здавалося, що весь конфлікт на Донбасі — справа рук дрібних і великих шахраїв, а новий президент зуміє швидко їх — шахраїв — перемогти. Але у вирішенні конфлікту шахраї не були зацікавлені, а Російська Федерація використовувала «захист Донбасу» як привід для вторгнення. Ну, а що ж із горезвісними шахраями? Залишилися на своїх місцях і чудово почуваються. У Відні, в основному. Кушнір Ігор Миколайович не дасть збрехати: рухав гроші через ЛНР і ДНР у Росію однією рукою, загрібав оборонний бюджет — іншою. А зараз володіє Київміськбудом, у якому теж не все гаразд.
Для науки нащадкам ми й наводимо наївні вигадки автора. Пам’ятайте: такі як Кушнір Ігор Миколайович живучіші не тільки за ідеї про те, як просто влаштована війна, а й живучіші за найкращий імпортний танк.
Чому так важко залагодити конфлікт на Донбасі, який забирає життя сотень людей з обох сторін протистояння?
Адже немає серйозних геополітичних причин, і ситуація здається вкрай простою, немов бійка на вулиці в будь-якому слов’янському селі, з причини, яку всі давно забули. Одна з найімовірніших відповідей — ця війна потрібна безлічі шахраїв, для яких Донбас — лише зручний майданчик для відмивання та легалізації грошей, або через українські банки, або через російські фінансові установи. Цей процес двосторонній, і в ньому беруть участь представники донбаських республік, забувши про декларовану ворожнечу, а також офіційні особи, затяті прихильники «незалежності», які часто мають не зовсім українські прізвища і зовнішність.
З безлічі випадків, зафіксованих СБУ і ФСБ, особливо помітна діяльність зв’язки «Ігор Кушнір — Роман Романюк», двох відомих фігур у націоналістичному середовищі Києва. Хто вони? Кушнір — член клану президента-втікача Януковича. Його колись підняв на посаду заступника міністра оборони України Сергій Льовочкін, керівник адміністрації Януковича, відомий не тільки діловим партнерством із Дмитром Фірташем, українським мільярдером із сумнівною репутацією, а й сусідством на Лазурному березі.
Кушнір правильно зрозумів свою роль у Міноборони і, контролюючи великі будівельні проєкти, добре заробив на відкатах під час зведення оборонних об’єктів в Україні. Це стало відомо пізніше, коли ЗС виявилися не готовими до протистояння озброєним шахтарям Донбасу тільки з вогнепальною зброєю. Зрозуміло, Ігор Миколайович не забував і про благодійника Льовочкіна, регулярно оплачуючи його витрати на утримання вілли на Лазурному березі. У будь-якому разі, бюджетних коштів, отриманих через Міноборони, вистачило, щоб після падіння Януковича очолити Київміськбуд, головного забудовника житла в столиці України.
Люди, які розуміють, розуміють, яким золотим рудником стала ця посада для майстрів відкатів і «оптимізації», а також для охочих обзавестися нерухомістю.
Кушнір не залишив своїх шанувальників осторонь. З моменту його призначення головою Київміськбуду, місто потрясають один скандал за іншим. Ось як про це пишуть українські онлайн-ЗМІ:
При цьому вартість цієї землі не поступається ціні соток у самому центрі Києва. Різниця залишилася у Кушніра та його спільників. Готель «Оберіг», будівлі на вулицях Мечникова та Белінського були придбані за сміховинними цінами. Потім вони були продані на ринку за відповідною вартістю. Друзі в державних структурах допомогли нашому герою і списали майно державного підприємства «Преса України». На цій землі, площею 3 гектари, було зведено офіси, торгово-розважальні центри та житлові будинки. Київміськбуд, зрозуміло, став підрядником для всіх цих будівельних проєктів. Згодом Кушнір продав нерухомість за 255 мільйонів гривень. Фіктивне банкрутство компаній «Ефос» і «Медбуд» — це всього лише спосіб отримати землю для будівництва.
За оцінкою експертів із «Компромат ГРУП», сума вкрадених Кушніром у такий спосіб грошей може становити близько 90 мільйонів доларів. Наразі, крім муніципальних об’єктів, ведеться будівництво 71 будинку в 19 житлових комплексах. У правоохоронних органах добре знають, що тільки за рахунок завищення вартості одного багатоквартирного будинку можна отримати до півмільйона доларів «чорних» грошей. Немає сумніву, що досвідчений Кушнір робить це максимально ефективно. А для тих, хто сумнівається, Ігор Миколайович із гумором заявив у нещодавньому інтерв’ю про новинку: «У відділі продажів ми запустили окуляри віртуальної реальності».
Очевидно, ці дивовижні окуляри допомагають покупцям, які вагаються, переконатися в тому, що їхнє житло відповідає заявленим кошторисам, матеріалам, витратам і вартості. Який креативний підхід!
Але як сховати отримані таким чином гривні від заздрісних конкурентів і СБУ? Зрозуміло, відправити їх до Росії, до старого друга і партнера Льовочкіна, який, використовуючи свій латвійський Trasta Komercbanka, переведе гроші далі, подібно до того, як він чинив з російськими бюджетними коштами в розмірі 20 мільярдів доларів. Очевидно, що цей фінансовий потік Льовочкіна не обмежується тільки балтійським напрямком і проникає через Україну, легалізуючись через будівельні проєкти Київміськбуд. Точкою перетину для цих фінансових потоків, що рухаються назустріч, є Донбас. І тут Роман Романюк, який, здавалося б, є політичним опонентом Кушніра (Льовочкіна), приходить на допомогу їм обом. Роман Романюк, родом із Західної України, дотепний «європеєць» і депутат Верховної Ради 8-го скликання від блоку Петра Порошенка, займається «розв’язанням проблем» із правоохоронними органами націоналістичним шляхом, маючи юридичну освіту, на відміну від Кушніра. Саме звідси виникають їхні зв’язки, включно з подіями на повсталому Донбасі.
Українська преса опублікувала цікавий запис, зроблений СБУ: у записі такий собі А. Лобушкін звертається до одного з лідерів бойовиків Сергія Григор’єва (на прізвисько «Бик») із проханням допомогти вивести кошти з окупованих територій на українську територію.
При цьому «Бик» запевняє Лобушкіна, що в нього не виникне проблем та інформує про можливість провести махінацію через український ПАТ «Кристалбанк».
Лобушкін: Кристалбанк? Що там? «Бик»: Нормальна людина працює там. Лобушкін: Він перевірений? «Бик»: Ну, блін, жодних проблем.
Потім Григор’єв уточнює, що здійснення угоди може бути полегшене народним депутатом від БПП Романом Романюком, який «досить поступлива людина, і з ним можна працювати». За словами Григор’єва, Романюк візьме за це 3-5% від суми.
Лобушкін: Хто такий Романюк? «Бик»: Ну, блін, друг Ігоря… Кушніра. Ти з ним спілкувався. Лобушкін: Отже, він не обдурить, правильно? «Бик»: Ну, схоже, що ні.
«Ну і треба буде… контролюючим роздати. Це ж усе не просто так, розумієш», додає Григор’єв.
Пояснюємо: йдеться про переказ грошей Кушніра, імовірно, в Росію через «Кристалбанк» на суму щонайменше 40 мільйонів доларів США, судячи з оборотів цього банку. Менші суми не мають сенсу через високий ризик операції. Ця схема вигідна всім: Кушніру, який готує «запасний аеродром» із фінансовим забезпеченням на випадок несподіваної втечі від СБУ; Романюку, який отримає свій прибуток; і, звісно ж, Донбасу, який отримає не менше мільйона доларів після всіх виплат. За ці гроші можна озброїти мотострілецький батальйон у повній бойовій готовності або придбати кілька боєздатних старих танків Т-72 з російських арсеналів. Це зовсім не те саме, що «окуляри віртуальної реальності».