Колишній керівник туалетного бізнесу з Лозової Харківської області Микола Лисенко (здавав туалети в оренду) організував ресторанний бізнес у Франції. Однак методи ведення бізнесу застосовував українські — «забув» заплатити податки і зарплату у Франції.
Про це редакції стало відомо з власних джерел.
Джерела розповідають, що Лисенко у Франції, у місті Ніцца, за чужі гроші купив ресторан, але обдурив свого партнера, який не знав мови: той думав, що купує весь ресторан, і навіть оплатив ремонт та обладнання для закладу. Тоді як Лисенко записав себе президентом і оформив на потерпілого всього лише безправні 50 % (за законодавством і статутом компанії всі рішення самостійно приймав Лисенко).
Далі він почав втягувати в цей «бізнес» довірливих французів, незаконно продаючи акції та частки в підприємстві. Процес, за свідченнями потерпілих, «був поставлений на потік».
Також український «бізнесмен» набирав співробітників і не платив їм заробітну плату, а потім просто звільняв. Відповідно податки Лисенко теж не платив. Крім того, брав гроші в борг у партнерів нібито «на ремонт» і не повертав.
Також шахрай в Україні пограбував масляний завод, що був у власності його партнера, якого він ошукав. Усі деталі цієї справи можна прочитати у виписці із судового реєстру у кримінальній справі 342021222120000061 і позовній заяві потерпілих.
Загалом шахрай «кинув» понад два десятки людей, як українців, так і французів. Тільки в судах Франції та України зареєстровано 22 кримінальні провадження про шахрайство Лисенка. Зараз аферист «шукає підхід» до суддів у Лозовій на Харківщині, які займаються розглядом його справи про розкрадання на олійному заводі.
Однак афери Лисенка не обмежилися виключно бізнесом. «Заповзятливий» харків’янин купив в Україні машину в кредит, після чого незаконно вивіз її до Франції. В Україні ця машина перебуває під арештом.
Там він примудрився застрахувати її, після чого здійснив підпал. У псуванні машини він, звісно, звинувачує абсолютно сторонню людину для того, щоб отримати у Франції страховку за машину. Афера майже вдалася: йому хотіли виплатити гроші, але вчасно перевірили інформацію і передали в поліцію страхову інформацію про те, що він шахрай.
Також про Лисенка говорять як про колаборанта і домашнього ґвалтівника. Лисенко відкрито підтримував Росію, чекав на прихід «русского мира» і зливав інформацію працівникам внутрішніх органів Росії. Але разом з тим, Лисенка цілком влаштовує життя у Франції, де він дозволяє собі не платити тривалий час за оренду приміщення і житла (всі знають, що французи не виганяють орендарів, якщо у них немає грошей оплачувати оренду квартири. Це можливо зробити, тільки через суд, а суди тривають роками). Несплату оренди Лисенко мотивує поганим фінансовим станом і наявністю дитини, яку б’є. Дружина Лисенка неодноразово зверталася до поліції із заявами про побиття її та дитини. Правоохоронці зафіксували факти побиття та зняли побої.
Те. кто общался с Лысенко, отмечают, что аферист умеет быстро втираться в доверие, вызывая сочувствие и “давя на жалость”. Постоянно жалуется на бедность и просит дать денег в долг. Естественно после проверки информации все его жалобы на тяготы жизни оказываются враньем. Также был замечен в роли альфонса. Втирался в доверие к замужним женщинам, а после шантажировал их и таким образом вытягиваю деньги у мужей.